«Я поряд, я бачу, що тобі страшно» або як підтримати дитину у військовий час?

Article image

Feb. 20, 2024, 23:37

By Гештень Едіта

Війський час змушує дітей переживати сильний стрес, який до цього моменту

був їм невідомий. Зміна місця проживання, втрата друзів, близьких й інші виклики

здатні серйозно травмувати вразливу психіку дитини.

У період переживання гострого стресу емоції як дітей, так і дорослих

загострюються. В такому разі варто усвідомити: емоційна стабільність дитини

напряму залежить від рівня емоційної стабільності дорослих, що її оточують.

Як відновити у дитини відчуття безпеки?

Варто наголосити на тому, що відчуття безпеки забезпечує для дитини

спокійний та стабільний дорослий, який розмовляє з дитиною простою та

зрозумілою мовою, врівноважено пояснює ситуацію. Коли ж батьки самі

знаходяться в пригніченому емоційному стані і не дають дитині з приводу цього

жодних пояснень, це дестабілізує. Батьки для дитини – цілий всесвіт. Якщо він

зруйнований, лякаючий, небезпечний, це призводить до появи тривожності, зникає

відчуття безпеки та довіра до оточення. В такому разі слід звернутися до психолога,

щоб «відбудувати» цей безпечний світ, в якому дитині буде комфортно.

Крім того, значно знизити тиск ситуації невизначеності на психіку дитини може

наявність чітких інструкцій, як діяти в тій або іншій ситуації, що були обговорені

завчасно. Створюйте разом та проговорюйте з дитиною план дій у разі виникнення

стресової ситуації і програвайте його у формі гри.

Не варто знецінювати роль дитячого куточку у відновленні відчуття безпеки

дитини вдома. Це саме те місце, в якому затишно та комфортно, оскільки там все

саме так, як того прагне дитина. Якщо ваш малюк говорить про те, що хоче створити

свій маленький безпечний куточок, в якому він може сховатися від усього поганого,

в такому разі запитайте його, чим ви можете допомогти.

Дитина мовчить про свої переживання, що робити?

 

Відповідь на це питання слід шукати в емоційній сфері дитини. Над розвитком

емоційного інтелекту ми працюємо все життя, яле починати варто ще з самого

дитинства: батьки демонструють дитині увесь спектр своїх емоцій, обговорюють їх,

пояснюють, разом з дитиною наслідують. Дитина повинна вчитися проявляти свої

переживання такими, якими вони є. Навіть якщо вони й негативні, наприклад якщо

вона насупилась, не критикуйте, а поставте запитання: Що трапилося? Чому ти

сьогодні така?

Грайте з дитиною в різні ігри на розвиток емоційного інтелекту, а саме

досліджуйте міміку обличчя під час переживання різних емоцій, вчіть дитину

наслідувати емоції та стани інших, демонструйте прийняття. Коли ми свідомо

ставимося до своїх переживань та станів, тоді покращується процес нашої

комунікації з оточенням.

Як пояснити дитині, що війна – це ситуація невизначеності і батьки не

можуть її завершити?

Дитина заслуговує на те, щоб батьки говорили з нею про війну щиро та

відверто, враховуючи її вік. В ході дорослішання дитина починає ставити все більше

запитань, що власне є очікуваним. Вона прагне знати чому та заради чого їй разом з

батьками потрібно переїхати в інше місто або країну, попрощатися зі звичним

життям, власними речами, друзями та близькими, іграшками. Батьки повинні

ставитися до всіх питань дитини з розумінням. Особливо гостро та агресивно

переживають цей етап підлітки. Для них атмосфера, в якій вони знаходяться, друзі,

однолітки, кімната, особисті речі – це своєрідний острівець стабільності і комфорту.

Батькам в цей час хоч і важко, але слід прийняти те, що діти страждатимуть через

зміни.

Задача дорослих – захистити дитину фізично, щоб потім захистити й ментально.

Що допоможе дитині створити відчуття дому на новому місці?

Щоб відновити та повернути дитині на новому місці відчуття дому намагайтеся

оточити її тими речами, до яких вона звикла. Запропонуйте забрати з дому особливо

 

цінні для неї речі або придбайте разом ті, які були в попередньому домі. Це комфорт

дитини. Запропонуйте дитині щось зробити разом. Наприклад, обрати нові шпалери,

стіл або оздобити кімнату власноруч. Це і пошукова діяльність, і терапія.

Звичайно процеси адаптації не проходять швидко. Півроку – це мінімум для

адаптації. Психіка шукає за що б зачепитися, «заземляється». Коли все відбувається

надто швидко, у дитини автоматично спрацьовують захисні механізми: заперечення,

уникнення, втеча від ситуації. Не опускайте руки та продовжуйте поступово шукати

підхід до дитини. Погоджуйте з нею ваші спільні плани та їх зміни.

Що робити коли дорослі безпомічні і потребують допомоги?

Найважливішим об’єктом для дитини є емоційно стабільний дорослий. Навіть

якщо ви спочатку бажаєте допомогти дитині, але самі знаходитесь в пригніченому

стані, це не принесе жодної користі.

Батьки беруть на себе роль стабільності, опори, спокою для своєї дитини. Це не

значить, що вони не можуть щиро виражати свої емоції: плакати, кричати,

агресувати. Іноді це потрібно пройти, щоб отримати терапевтичий ефект.

Проговорюйте відверто, чесно з дитиною свій стан, але акцентуйте її увагу на тому,

що ви можете з цим впоратися. Шукаючи шляхи, як допомогти собі, ви допомагаєте

своїй дитині.